Пік Таквіц (2697 м)

Розповідають, що цей пік названо на честь Таквіца – вождя індіанського племені Собоба, про якого ходять різноманітні легенди. Згідно з однією з них, після зміни із улюбленого вождя у ненависного у результаті дії нечистих духів його плем’я вбило його тіло, але не змогло знищити його духу, який покинув його тіло і поселився не теперішньому піку. Грози у цій місцевості свідчать про його присутність. Лененда розповідає, що його дух продовжує жити у вигляді гримучих змій і орлів, але пожежна вежа на вершині цього піку не може підтвердити це.

Щоб здійснити сходження на цю вершину, спочатку треба отримати дозвіл у Сан-Бернандинському лісництві. Дозвіл безкоштовний, і заодно можна отримати інформацію про різні маршрути. Цікаво, що працівник лісництва трохи недочував, постійно питався у інших працівників, щоб відповісти на мої запитання, а на поясі у нього висіла величезна стара радіостанція. Вона нагадала мені старий анектор-жарт про те, як хтось повідомив , що когось ніби-то вбило струмом. «Як це сталося?», - здивовано запитали ті, що почули цю новину. «Акумулятор впав на голову» - почули у відпвідь. Цією радіостанцією також напевне можна було когось вбити, якби вона впала на голову.

Найважчим у цьому поході можливо було під’їхати до початку стежки. І хоча це було всього півтора кіломерти, але грунтова дорога була настільки крута, що у деяких місцях мотор машини несамовито ревів, а також дорога була досить вузька і двом машинам на ній розминутися було неможливо.

Підйом на вершину був досить простим і весь час проходив по стежці завдовжки 6 кіломатрів, яка петляючи повільно набирала висоту. Як не дивно, на вершині в цей час уже було багато людей. Дехто із собаками, а одна молода пара навіть винесла на вершину маленьку дитину, яка ще навіть не говорила.

Незабаром почулася знайома мова. Прийшли росіяни – хлопець і дві дівчини. Волосся однієї з них було пофарбоване у білий колір, а у другої - в чорний. Вони пообідали і хлопець відразу «відключився». А дівчата спочатку намагалися перерахувати висоту вершини із фітів у метри, але не змогли знайти потрібної програми на розумному телефоні, а без цього вони не знали, як це зробити. Тоді вони полізли на оглядову пожежну вежу фотографуватися. Коли спустилися – хлопець уже прокинувася. Пофарбована у білий колір, єхидно усміхаючись, запитала – «Серега! Ти что смотришь на меня как на врага народа?» Серега нічого не відповів. Він був просто ніякий. Здогадуйтеся самі, чому він був такий замучений, бо мені не випадало про це питати...

Я поспішав спуститися з вершини, бо треба було ще знайти хрін і пофарбувати яйці. Наближалася католицька Паска.

Олег (KD7WPJ) 04 квітня 2015 року