Гора Шовалтер (2612 м)

Складність полягала у тому, що ніхто не заявив на Інтернеті про сходження на цю гору. Тому прийшлося вибирати маршрут самому і бути першопрохідцем. Найважче було знайти дорогу, на якій можна було би під'їхати до початку маршруту. Після двох невдалих спроб я нарешті знайшов грунтову дорогу, по якій можна було проїхати на легковій машині у суху погоду.

Сама по собі вершина порівняно невисока, тим більше що початок маршруту знаходився на висоті 2272 метри. Тому це сходження більше нагадувало прогулянку, якщо не рахувати того, що приходилося продиратися через кущі та густі дерева, і не було точно відомо, де саме вершина знаходиться. Із початку маршруту її просто небуло видно. Спочатку я йшов по пересічній місцевості поміж невисоких кущів. Потім вибрався на вершину по правій стороні каньйону. Як це часто буває – це була фальшива вершина, бо із неї було видно ще вищу точку на хребті. Піднявшися на цю вищу точку, на моє превелике здивування я побачив, що по гірському хребту іде дорога. Звичайно, що це була дорога не для легкової машини. По цій гірській дорозі було дуже просто іти, і швидко вона вивела мене практично на саму вершину. Із вершини відкривалися чудові краєвиди у різні сторони і вдалині були видні засніжені гори.

Якраз ішов QRP контест. 15-ти метровий діапазон був заповнений японськими старціями. Але вони працювали поміж собою і не чули слабких QRP сигналів. Тому прийшлося перейти на 20 метровий діапазон, щоб зробити потрібну кількість SOTA зв'язків із американськими станціями. Перед заходом сонця проходження на цьому діапазоні сильно покращилося. Але в той же час - сильно похолодало. Тому я швидко зняв свої антени і почав спускатися вниз. Із орієнтуванням не було проблеми, бо потрібно було повертатися на Захід. Спочатку орієнтиром служило сонце, а пізніше – гора специфічної форми на Заході. Вийшовши на дорогу, прийшлося скористатися GPS, бо у темноті не видно, у яку сторону потрібно іти до машини. Як виявилося – машина була всього за 100 метрів. Це першопроходження було порівняно нескладним і завершилося успішно, якщо не рахувати невеликих подряпин на ногах від високих кущів. Але це дрібниці у порівнянні із досягненням поставленої мети.

Олег (KD7WPJ) 28 квітня 2013 року