Гора Корте Мадера (1419 м)

На цю вершину я вирішив сходити в першу чергу завдяки її назві. Я пам’ятаю вино під назвою «Мадера». Виявляється, назва вина «Мадера» походить від лісистого острова Мадейра, на якому виготовляли це міцне вино. А «Корте Мадера» в перекладі з іспанської означає – рубати ліс.

Я довго вагався, чи йти мені на цю гору. У описі маршруту згадувалося про дуже крутий участок маршруту – крутизна 60 градусів – і рекомендувалося використовувати палиці або допомагати руками на цьому участку маршруту. Але в кінці опису зазначалося, що 9-річна дівчина встановила бляшанку від кави на найвищій точці цієї гори, у якій була захована записка. Якщо 9-річна дівчина змогла вийти на цю гору, то чому би і мені не спробувати? Повернутися завжди можна, якщо якийсь участок виявиться занадто небезпечним.

Як я не старався, але я так і не міг знайти сходинок крутизною 60 градусів, про які писав автор опису цього маршруту. Він можливо не дружив із геометрією, або просто пожартував.

По дорозі мені зустрілася пара людей, які уже спускалися вниз. Я їх запитав, чи вони не бачили пожежі. По дорозі на гору я помітив у далині чорний дим. Можливо це на території Мексіки палять гуму, а може це справді пожежа. Але причина диму була зовсім інша. Ці люди відкрили мені секрет і пояснили, що це дим з амерканської тихоокеанської військової бази Мірамар, і що там часто таке роблять по суботах.

На вершину я піднявся порівняно легко. Особливо мене порадувало, що на роздоріжжі стежок хтось позначив стежку на вершину жовто-блакитними стрічками.

Не встиг я записати у записці про своє сходження, як почулися голоси і з’явилися два хлопці. Я попросив їх мене сфотографувати.

Не встиг я почепити свою антену, як з’явилася інша група – значно чисельніша, і з дітьми. Я їх попросив бути обережними і не порвати дроти моєї антени. Вони буле дуже чемні і обережно пройшли, пригнувшись, щоб не зачепити антену. Потім вони попросили мене їх сфотографувати і я зробив їм фото своїм апаратом. Чоловік дав мені візитку і я дізнався, що він віце-президент інвестиційної компанії. Кого тільки не зістрінеш на вершині! Він розмовляв по-французьки. Я йому також дав свою візитку, і він запитав чи я не росіянин. Я сказав, що я українець. Він зауважив, що у нього багато співробітників-українців у Нью-Йорку і вони дуже негативно відзиваються про росіян. Виявляється, що він походить із Квебеку і до нього приїхали гості з Канади, яких він вирішив зводити в гори. На ньому була футболка із написом Mt. Whitney. Це найвища гора США, і на ній він уже побував п’ять разів. Він порадив і мені сходити на цю гору.

Я швидко встановив декілька радіозв’язків і поспішив вниз. Майже в кінці маршруту я побачив на дорозі чоловіка, який завантажував у джип та у прицеп дрова. Тільки тепер я переконався, чому ця гора називається «Рубати дрова».

Олег (KD7WPJ) 22 листопада 2014 року