Залишилось дочекатись мирного ефіру та випробувати антену в реальних умовах!
73! de UY5BC, листопад 2022р
Експедиції на віддалені та замерзлі острови, такі як Bouvet 3Y0J, надзвичайно небезпечні. Буве виявився найвіддаленішим островом на планеті. В космос полетіло більше людей, ніж ступило на Буве.
31 січня 2023 года я і ще троє висадились на острові. Наша задача полягала в тому щоби зробити безпечним наш шлях вверх по льодовику до нашого табору і встановити систему буїв і канатів для доставки спорядження на берег.
Кожний із нас взяв на острів тільки невелику сумку с додатковими рукавицями, шкарпетками і декілька особистих речей. В той час це не мало великого значення, тому що наступний рейс зодіаку доставить нам все необхідне. Раптом море стало дуже бурхливим і бурхливим. Більше спорядження на острові не було. Було зроблено декілька спроб, але умови були небезпечні для життя команди зодіаку, і місія з поповнення запасів була призупинена.
Тепер ми зіткнулись з тим, що нам довелось ночувати на острові Буве без укриття, додаткового холодного спорядження і спальних мішків. Інша частина команди благополучно знаходилась на борту яхти «Марами», але переживала за нашу безпеку.
Ми сховались на дні вузького яру, котрий давав деяке укриття від вітру. Ми використали наші вейдерси і шнур із нашого альпіністського спорядження, щоб забезпечити деяку ізоляцію від холодної мокрої землі. Ми склали сумки з альпіністським спорядженням і наші маленькі особисті сумки поперек яру, щоби захиститись від вітру. Також ми розвернули наші два аварійних одіяла щоби лягти. Ми присіли навпочіпки на довгу холодну ніч. Було дуже холодно и незручно, проте ми пережили ніч, напевне, єдині, хто спав під зорями на Буве. Насправді ніхто з нас не спав довго- ми засипали тільки для того, щоби проснутись від холоду.
Гора Кавлес (485 м)
За кількістю туристів ця гора перевершує знамениту Фуджі у Японії. Дехто з моїх товаришів не вірив, що це правда. Але я мав нагоду піти у похід із одним відставним військовим, який служив у Японії і робив сходження на гору Фуджі. Він підтвердив, що на стежці до гори Кавлес у Каліфорнії більше людей, ніж на стежці до Фуджі.
Гора Кавлес (485 м)
За кількістю туристів ця гора перевершує знамениту Фуджі у Японії. Дехто з моїх товаришів не вірив, що це правда. Але я мав нагоду піти у похід із одним відставним військовим, який служив у Японії і робив сходження на гору Фуджі. Він підтвердив, що на стежці до гори Кавлес у Каліфорнії більше людей, ніж на стежці до Фуджі.
На вершині було стільки народу і галасу, що займатися моїм хоббі – встановлювати радіозв'язки було проблематично. Тому я знайшов стежку у кущах і спустився трохи нижче, де нікого не було. Таким способом я «вбив двох зайців» - позбувся голосного шуму і сховався від ренджерів, бо треба було брати дозвіл на встановлення антен від адміністрації парку. Але довго проводити зв'язки мені не вдалося, бо із океану насувалися хмари і холодне повітря. Я вирішив закінчувати роботу і також сфотографувати це потаємне місце, куди приходять закохані. Не встиг я повністю зняти антену, як в кущах почувся тріск і з'явилися перші закохані. Я зрозумів, що мені треба уступати їм місце. Я піднявся на вершину і попросив якогось чоловіка мене сфотографувати. Після декількох спроб він все-таки навчився натискати на спускову кнопку затвору фотоапарату і зробив мені фото. На спуску вниз було так багатолюдно, що в деяких місцях прийшлося зупинятися, щоб розминутися із людьми, які піднімалися вгору. Люди були самі різні – за кольором шкіри, походженням, віком, фізичною формою. Дехто ледве йшов, такий був жирний, дехто біг під гору, дехто ніс малих дітей. Хто не мав дітей, той вів чи ніс собак. Дехто був у шльопанцях. Дехто слухав музику. Чого там тільки не побачиш.
На вершині було стільки народу і галасу, що займатися моїм хоббі – встановлювати радіозв'язки було проблематично. Тому я знайшов стежку у кущах і спустився трохи нижче, де нікого не було. Таким способом я «вбив двох зайців» - позбувся голосного шуму і сховався від ренджерів, бо треба було брати дозвіл на встановлення антен від адміністрації парку. Але довго проводити зв'язки мені не вдалося, бо із океану насувалися хмари і холодне повітря. Я вирішив закінчувати роботу і також сфотографувати це потаємне місце, куди приходять закохані. Не встиг я повністю зняти антену, як в кущах почувся тріск і з'явилися перші закохані. Я зрозумів, що мені треба уступати їм місце. Я піднявся на вершину і попросив якогось чоловіка мене сфотографувати. Після декількох спроб він все-таки навчився натискати на спускову кнопку затвору фотоапарату і зробив мені фото. На спуску вниз було так багатолюдно, що в деяких місцях прийшлося зупинятися, щоб розминутися із людьми, які піднімалися вгору. Люди були самі різні – за кольором шкіри, походженням, віком, фізичною формою. Дехто ледве йшов, такий був жирний, дехто біг під гору, дехто ніс малих дітей. Хто не мав дітей, той вів чи ніс собак. Дехто був у шльопанцях. Дехто слухав музику. Чого там тільки не побачиш.
Олег (KD7WPJ) 17 лютого 2014 р.
