Нас знову на одного стало менше.
4 жовтня 2022р. після важкої травми в віці 72 роки покинув цей світ
Побережний Володимир Семенович – UY5BR
Вічная пам’ять покійному та наші щирі співчуття дружині та родині .Вічного польоту в ефірі!
Від імені ТАРК UY5BC
Author Archives: ut8ia
Видача позивних призупинена
Український державний центр радіочастот призупинив роботу з видачі позивних сигналів для радіоаматорів до моменту ухвалення нової редакції Регламенту аматорського радіозв’язку. Бажаючим отримати детальну інформацію можна звертатись в Тернопільську філію УДЦР за адресою: м.Тернопіль , вул. Котляревського , 67,або за телефоном 098-278-44-52 Тетяна Дмитрівна.
Нагадуємо , що всю необхідну інформацію та бланки документів , які необхідно представити,можна знайти на сайті УДЦР : https://www.ucrf.gov.ua/services/amatory/dozvil-na-ekspluataciyu
UY5BC
UR5BDB SK
Тернопільський аматорський радіоклуб з глибоким сумом сповіщає,що 19 липня 2022 року в віці 82 роки закінчив свій земний шлях наш колега,добрий товариш та активний радіоаматор – конструктор
UR5BDB Ляпандра Лев МиколайовичВисловлюємо свої співчуття родині покійного ,пам’ять про нього буде жити в наших серцях.Вічного польоту в ефірі !
Від імені ТАРК UY5BC Борислав Чиж
До відома Тернопільських аматорів!

Отримана QSL-пошта із ЛРУ , м.Київ, для членів ЛРУ(UY5BC, UY5BQ, UX7BM, UX7BF, UX1BZ, UX0BB, UR5BFX, UR5BV).Пошта посортована і можна забрати.
73! UY5BC
Олег KD7WPJ під час УКХ змагань
Ось як виглядала вчора позиція Олега KD7WPJ під час УКХ змагань.Він виступав у категорії QRP (10 Вт), а по дорозі назад дізнався про попередження цунамі від підвоного гігантського вивердження вулкану у Тихому океані біля Нової Зеландії.

Сторінки історії клубу – виїзди на Полевой день
До вашої уваги серія фото з історіх нашого клубу – а саме виїзди на ПД , Карпати, та с.Вікно.
Ці фото із архіву нашого колеги UR5BDB -Лева Миколайовича. UY5BC (Tnx UR5BDB)




с.Вікно г.Медоброи 1980 рік
Олег UR5BCP/KD7WPJ увійшов у десятку сильнійших
В грудневому номері журналу QST (журнал Американської радіоаматорської ліги ARRL , видається з 1915 року ) у десятку сильніших в ARRL June VHF Contest у категорії Один Оператор, Портативний ввійшов наш колега Олег UR5BCP/KD7WPJ.
Від імені Тернопільських радіоаматорів вітаємо Олега з досягненнями , бажаємо нових звершень та успіхів.
UY5BC (Tnx KD7WPJ)

Радіо для початківців
Серія легких та пізнавальних відео від Павла UR5BIB.
Клубні баннери
Актив клубу зробив клуб до популяріхації клубу – раіомагазини міста пішли на зустрі та розмістили баннери, які розробив та виготовив Павло UR5BIB.
Чекаємо на нових зацікавлених.


Ель Торо (433 м)
Ця вершина знаходиться у місті Морган Хілз, недалеко від Кремнієвої долини. Місцеві жителі протестують проти того, щоб на цю вершину відкрили стежку. Вони це мотивують тим, що виникне проблема з паркуванням і погіршиться кримінальна обстановка. Я переконався, що вхід на стежку загороджений дротяною сіткою і висить табличка “Не пересікати”. Тоді я поїхав на сусідню вулицю і побачив двох сусідів, які розмовляли між собою. Вони якраз закінчили розмову і розійшлися. Тоді я підійшов до одного з них, латиноамериканського походження, який стояв біля бітономішалки і купи з піском – готувався щось бетонувати. Я його запитав, чи можна попасти на вершину. Він пояснив, що офіційно стежка не відкрита, але якщо я хочу, то можу обійти дротяну загороджу ззаду і попасти на стежку. При цьому він зауважив, що він сам особисто ходив по цій стежці на вершину і там дуже круто і слизько.
Тоді я запитав, чи не має іншого шляху на вершину. Він
порадив поїхати до церкви, бо звідти на вершину веде не така крута
стежка. Я так і зробив. Біля церкви я побачив двох дівчат у спортивному
одязі, які спускалися вниз по дорозі. Вони також були
латиноамериканського походження. А помітив,що люди латиноамериканського
походження більш відкриті і чимось нагадують українців. Я запитав у
дівчат, чи можна звідси попасти на вершину. Одна з них відповіла, що
треба піднятися до кінця по дорозі, і потім там буде стежка,але треба
перестибнути через паркан. “Перестрибнути?” – здивовано запитав я. “Так –
перестрибнути. Це зовсім не важко” – відповіла вона.
Справді, паркан був невисокий і я його легко подолав.
Мені навіть не прийшлося стрибати. Я його просто переступив.
Спочатку стежка була широка. Це була практично польова
дорога. Між деревами я помітив косулю. Потім дорога перетворилася у
стежку, яка здалеку здавалася досить крутою. Цікаво, що на цій стежці
хтось залишив товстий канат. Я піднявся майже до половини схилу по цій
стежці, яка справді була досить крутою, і послизнувся, мало не впавши.
Тоді мене осінила думка, що цей канат не просто тут лежить, а для того,
щоб за нього триматися на крутій стежці. Тут я згадав колишній досвід
участі у змаганнях по туризму і почав підніматися, тримаючись за канат.
Школа, що у мене не було брезентових рукавиць, які використовуть у таких
випадках.
На вершині я почепив антену до якогось куща та до сухих
гілляк дерева і почав встановлювати радіозв’язки, розмістившись просто
посеред стежки. Незабаром прийшов ще один чоловік. Я його попросив бути
обережним, щоб не зачепетися за мої антени. Він сказав, що ми уже
зустрічалися раніше. Тепер і я його пригадав. Ми колись з ним зустрілися
на одній вершині у Південній Каліфорнії і тоді я порівнював його
рамочну антену із моїм повнорозмірним диполем. Цього разу ми домовилися,
хто на якому діапазоні буде працювати, щоб не заважати один одному.
Цього разу ми мали більше часу і я зміг роздивитися контрукцію його
антени і розпитати про її переваги і недоліки. До речі, ця антена K4OP
описана у осанньому випуску журналу QST. Як я переконався – вона досить
ефективна, займає мало місця, порівняно швидко встановлюється і дозволяє
швидко змінювати діапазони. Цього разу він похвалився, що зв’язався з
Новою Зеландією на 18 МГц.
Я запитав, чи можемо ми зв’язатися з ним на УКХ. Він
відповів, що можемо, але мені треба буде відійти на певну відстань, щоб
цей зв’язок зарахувався. Я попросив спробувати встановити зв’язок не
відходячи, і якщо усе буде працювати, то тоді я відійду. Це була добра
ідея, бо в результаті цієї перевірки виявилося, що він мене не чує. Тоді
я почув,що на 2 метровому діапазоні працює станція з іншої вершини. Я
покликав її,але він також не зміг прийняти мого позивного. Тоді мій
сусід покликав його, і він йому відразу відповів. Але тепер той не чув
станцію з іншої вершини. З цієї ситуації ви вийшли тим способом, що мій
сусід використовува свою ручну радіостанцію для передачі, приймали на
мій трансівер, бо у мене був кращий приймач. Таким способом по черзі за
допомогою 2 радіостанцій ми встановили зв’язки зі станцією з іншої
вершини.
Після подяльших експериментів я зрозумів, що мій
трансівер не працює у телефонному режимі. Несуча іде, але модуляції
немає. Тепер мені зрозуміло, чому під час змагань на УКХ минулої суботи я
не зміг встановити жодного зв’язку. Зараз пробую відремонтувати, хоча
це дуже нелегко, бо деталі дуже маленькі і усе треба робити під
мікроскопом, маючи тоненькі щупи і відповідний паяльник.
До речі, пік Ель Того має друку (неофіційну) назву – пік
Мурфі. Хто не чув про закон Мурфі, то пояснюю, що це закон бутерброда,
або на народному жаргоні – “западло”. Наприклад, якщо у Вас бутерброд
упаде на землю, то він обов’язково впаде стороною з до землі. Спочатку я
не зовсім розумів, чому цей пік має неофіційну назву Мурфі. Можливо
через крутизну його стежки. Але пізніше, мій сусід-радіоаматор попередив
мене, щоб я був обережний, бо на вершині є отруйний дуб. Я до цього
віднісся скептично, бо уже завершив роботу і поспішав до української
церкви. Але через декілька днів я помітив на шкірі ознаки опіків від
отруйного дуба. Ця отруйна рослина має таку особливість, що симптоми
з’являються через декілька днів і ліків практично не існує. Напевне я
дістав ці опіки, коли чіпляв антени до дерев і кущів, і якась суха гілка
обламалася під моєю вагою і я провалився у кущ. От вам ще одне
підтвердження закону Мурфі!
Олег 16 вересня 2017 року