Бульйонна Позначка (1303 м) та Велика Лисина (2502 м)
При в'їзді на дорогу, що веде на вершину Бульйонна Позначка, стоїть великий знак. На ньому написано - табір збереження "Гора Бульйонна" і вказано дві служби - відділ лісового господарства і виправний відділ. Як я зрозумів, це - трудово-виправна колонія. Раніше там були тільки неповнолітні, а зараз є і дорослі - всього 97 осіб. Їх поведінку коригуют 9 співробітників, і в основному ці ув'язнені працюють на відновленні лісу, cтворенню пожежо-захисних смуг і прибиранню територій. Так що трудові колонії для неповнолітніх були не тільки у Радянському Союзі, але ще до цього часу є у США.
Асфальтована дорога серпантином піднімалася вгору і вивела на перевал, звідки вона спускалася вниз до трудово-виправної колонії. Також вгору вела грунтова дорога, на початку якої був знак, що свідчив, що це приватна дорога і швидкість не повинна перевищувати 20 миль за годину. Я не ризикнува їхати по приватній дорозі і вирішив піти пішки до вершини, на якій було багато антен. Ходіння пішки має багато переваг. По-перше - це корисно для здоров'я. По-друге, можна більше побачити. І я спраді побачив цікавий знак. Якийсь власник приватної території біля в'їзду на своє подвір'я встановив знак "Качиний перехід". Але качок я там не побачив. Можливо, що з них уже зварили бульйон, бо чомусь ця гора називається бульйонною.
По дорозі мені зустрілася машина, у якій їхав власник одного з будинків. Він привітався зі мною помахом руки, і я подумав, що можливо я міг би проїхати по цій приватній дорозі на своїй машині, бо не було знаку "В'їзд заборонено" і крім того, крім декількох приватних будинків із загорожами з написами "Не пересікати" ця дорога вела до антен на вершині гори.
На горі я знайшов рівне місце і причепив антени до великих сосен. Спочатку зробив декілька зв'язків на 30 метровому діапазоні із ближніми станціями, що знаходяться у штатах Орегон, Вашінгтон, Арізона і Нью-Мексіко. Потім сталося таке, у що я спочатку не міг повірити. Мене покликала станція JA4DND із Японії. Спочатку я подумав, що це хтось жартує. Але він передав мені рапорт 599 і я передав йому - 589, визначивши силу його сигналу за допомогою s-метра. Потім мене покликала ще одна японська станція, і хоча я записав її позивний, але зв'язок з другою японською станцією не вдалося завершити. Після цього я зрозумів, що це не був жарт. Але це було просто неймовірно - встановити зв'язок із Японією о десятій годині дня на діапазоні 10 МГц із потужністю всього 2,5 Вт і диполем на висоті 2,5 м. Пізніше я зрозумів, що це була більше заслуга японця, ніж моя, бо у нього була антена 3 елементи Yagi на 30-метровий діапазон.
На горі я знайшов рівне місце і причепив антени до великих сосен. Спочатку зробив декілька зв'язків на 30 метровому діапазоні із ближніми станціями, що знаходяться у штатах Орегон, Вашінгтон, Арізона і Нью-Мексіко. Потім сталося таке, у що я спочатку не міг повірити. Мене покликала станція JA4DND із Японії. Спочатку я подумав, що це хтось жартує. Але він передав мені рапорт 599 і я передав йому - 589, визначивши силу його сигналу за допомогою s-метра. Потім мене покликала ще одна японська станція, і хоча я записав її позивний, але зв'язок з другою японською станцією не вдалося завершити. Після цього я зрозумів, що це не був жарт. Але це було просто неймовірно - встановити зв'язок із Японією о десятій годині дня на діапазоні 10 МГц із потужністю всього 2,5 Вт і диполем на висоті 2,5 м. Пізніше я зрозумів, що це була більше заслуга японця, ніж моя, бо у нього була антена 3 елементи Yagi на 30-метровий діапазон.
Дорога до цього парку була не дуже приємною, бо неподалік вже довший час триває лісова пожежа і тому по дорозі було дуже багато диму. Крім того, я привідкрив вікно машини, через яке проходив кабель антени 2 метрового діапазону, щоб не пропустити той момент, коли Рекс буде працювати на цьому діапазоні.
У парку я побачив на узбіччі декілька машин і зупинився. Це була стежна на гору "Велика Лисина". Ця гора зараховується на дипломну програму "Вершини в ефірі", і прочитавши, що відстань в одну сторону - 3,5 км, я вирішив підкорити цю вершину. На всякий випадок я запитав у людей, які повернулися з вершини, чи є там дерева. Вони пояснили, що по дорозі на вершину є багато дерев, але на самій вершині дерев немає і є тільки каміння. Тепер я зрозумів, чому ця вершина називається лисою.
Тому я пердбачливо захопив з собою телескопічну вудочку, яку використав як опору для антени. З однієї сторони гори була крута прірва і я сподівався, що це підвищить ефективність моєї антени. Я дав виклик на декількох діапазонах, але мені ніхто не відповів. Тоді я почав прослуховавувати діапазони. 30-метровий діапазон був взагалі мертвий - не було чути жодної станції. На 20-метровому діапазоні було чути декілька японських та американських станцій, які працювали у контесті. Після декількох годин загального виклику на діапазоні 20 метрів мені відповіла станція зі штату Вісконсін і повідомила, що великі затухання сигналу. Потім ще відповіла станція із Канади, але вона не змогла прийняти правильно номер моєї вершини і також повідомила про затухання сигналу. Ще один мій кореспондент зі штату Арізона також повідомив про сильні затухання сигналу. Саме у цей момент була сильна магнітна буря. Мені цього разу не пощастило і я не міг встановити принаймі 4 радіозв'язки, щоб зарахувати мою роботу на диплом. Також не вдалося зв'язатися і з Рексом. Пізніше я дізнався, що він не працював на 2-метровому діапазоні, а працював тільки на 40- і 20-метровому діапазонах телефоном.
Вже майже стемніло. На вершину прийшло ще двоє людей. Я бачив здалеку тільки їх силуети, і вони виглядали дуже фігуровими і стрункими - майже як балеруни. Вони поцікавилися, що я роблю і чи це моя робота. Я їм пояснив про програму "Вершини в ефірі". Під час розмови я дізнався, що один з них із Сіднея (Австралія), а другий - із Англії. Вони тренують збірну США по футболу для участі у кубку світу 2018 року. Один з них поскаржився, що тренування іде дуже важко, бо багато диму. Тут уже я не міг їх зрозуміти. Невже в США тільки один футбольний стадіон? Хіба не можна переїхати і тренуватися у іншому місці - там де немає диму?
Наостанок я сфотографував червоне від вогню сонце у хмарі диму, уже в темноті зібрав свої антени і при світлі ліхтарика із мобільного телефону повернувся до початку стежки. Я ще сюди повернуся, щоб встановити необхідні 4 радіозв'язки. Крім того, у цьому парку крім Великої Лисини є ще і Мала Лисина і багато інших цікавих вершин. Також я мрію, що колись зможу сходити і на найвищу вершину - гору Вітней.
Олег (KD7WPJ) 14 жовтня 2017 року
